Найпоширеніші питання про вакцинацію

dopprivivkaЧому важливо, щоб більшість дітей були вакциновані?

Якщо 90–95% людей мають імунітет проти інфекційного захворювання, воно не пошириться територією країни, навіть якщо буде завезене з іншої держави. Такий імунітет називається „колективним”.

Колективний імунітет захищає дітей, котрим не можна проводити вакцинацію через постійні чи тимчасові протипоказання (дізнатися про протипоказання можна у розділі „Підготовка до щеплення і нагляд після вакцинації”). А також дітей, котрі ще не отримали щеплень проти конкретних захворювань, оскільки не досягли віку, в якому вони проводяться. Наприклад, в Україні ваша дитина отримує щеплення проти кашлюка, починаючи з тримісячного віку. До цього моменту вона захищена від інфекції завдяки колективному імунітету.

Колективний імунітет може бути сформовано лише в результаті охоплення вакцинацією понад 95% населення.



До чого може призвести зниження колективного імунітету?

При зниженні колективного імунітету рівень захворюваності інфекціями, проти яких проводиться вакцинація, зростає. Давно забуті інфекції можуть бути завезені до країни з інших держав.

Завдяки вакцинації в Україні з 1996 року не реєструються випадки поліомієліту, а з 2002 року нашу країну сертифіковано як територію, вільну від поліомієліту. Але при цьому потрапляння вірусу поліомієліту на нашу територію є цілком реальним. Так наприкінці 2009 року вірус поліомієліту був завезений до Таджикистану з Індії. З грудня 2009 по жовтень 2010 року в цій країні було зафіксовано кількасот випадків паралітичного поліомієліту.

З 2002 року це перший спалах захворювання у країнах СНД та Європи. З Таджикистану вірус поліомієліту було  завезено до Росії та інших країн, що мають спільний кордон з Таджикистаном. Існує ризик подальшого розповсюдження захворювання у країнах СНД і Європи, в тому числі в Україні. Україна має регулярне транспортне сполучення з Таджикистаном і Росією.

У цьому році в Україні почався справжній спалах кору. Люди почали хворіти набагато частіше, ніж в минулому році. І, незважаючи на те, що люди почали робити дуже багато щеплень, у Моз сказали, що хворіти на кір в Україні почнуть ще більше. Спалахи кору, як і багато інших вірусів, відбуваються циклічно. Кір приходить кожних 5-6 років. Минулий спалах в Україні відбувся в 2012 році (12 746 хворих), а до того в 2006 (42 724 хворих ) та 2001 (16 970 хворих).

Окрім України, за останніх 20 років, спалахи кору фіксували в Нідерландах, Ірландії та Румунії. Всі спалахи пов’язували саме з низьким рівнем вакцинації, коли відсоток вакцинованого населення в цих країнах  нижче 80%.

Вірус не зупиняють кордони між державами.



Чому вакцинуватися від інфекції краще, ніж перехворіти й отримати імунітет?

Захворювання, проти яких проводиться вакцинація, можуть призвести до ускладнень, інвалідності та смерті. Вакцинація — безпечний спосіб формування захисту проти інфекцій. Слід враховувати, що імунітет проти інфекційних захворювань на все життя гарантований після перенесення лише деяких хвороб, наприклад, кору, паротиту, краснухи. Але ці захворювання

можуть викликати ускладнення. Чи варто ризикувати? Детальніше про інфекційні захворювання ви зможете прочитати у розділі „Хвороби, від яких захищає вакцинація”.

Чи існують альтернативні способи створення захисту проти інфекцій?

Інших перевірених ефективних способів попередження інфекційних захворювань не існує. Загартовування, повноцінне харчування та інші елементи здорового способу життя дуже важливі для здоров’я дитини. Але все це не може захистити її від інфекцій, проти яких проводиться вакцинація, та їхніх ускладнень.



Чи можна зробити дитині щеплення від інфекцій, які не входять в Україні до переліку 10-ти обов’язкових?

Якщо вакцина проти інфекції, від якої ви хочете захистити дитину, зареєстрована в Україні і є в продажі, її можна купити і зробити щеплення дитині у поліклініці чи приватній клініці. В Україні на момент написання брошури зареєстровані наступні вакцини, які не входять до переліку календаря щеплень: проти раку шийки матки, ротавірусної інфекції, вітряної віспи, гепатиту А, грипу, менінгіту (викликаного менінгококами А і С), пневмококової інфекції, кліщового енцефаліту, черевного тифу, жовтої лихоманки. Перелік зареєстрованих вакцин в Україні може змінюватися.



Як складається календар щеплень?

При складанні календаря щеплень враховується ризик різних інфекційних захворювань для населення країни. У різних країнах календарі щеплень можуть відрізнятися, це залежить не тільки від епідеміологічної ситуації, але й від рівня економічного розвитку країни. Наприклад, у США проводиться вакцинація від 16 інфекцій, у Франції — від 12, у Німеччині — від 13.

В Україні, на відміну від багатьох країн Західної Європи і США, у перші дні життя проводиться вакцинація проти туберкульозу. В нашій країні існує епідемія туберкульозу і є високий ризик зараження дитини вже у перший рік життя.

Гепатит В в Україні поширений набагато більше, ніж у країнах Західної Європи, і може бути причиною смерті, оскільки сприяє розвитку цирозу і раку печінки. Дитина в Україні отримує першу дозу вакцини проти гепатиту В у перший день життя.

 

Чому важливо робити щеплення від народження?

Вакцинація проти більшості інфекцій проводиться у віці до півтора років.  Дитину слід захистити від інфекцій до того, як вона почне активно контактувати з іншими дітьми у дитячому садку або на дитячому майданчику. Чим більше дитина, яка не отримала щеплення, спілкується з іншими дітьми і дорослими, тим вищим — у разі відсутності у неї щеплення — є ризик заразитись і захворіти.



Чи можна для вакцинації від одного й того самого захворювання використовувати вакцини від різних виробників?

Існують інфекції, схема вакцинації проти яких включає у себе кілька доз вакцини, що вводяться з рекомендованим інтервалом. Наприклад, вакцинація проти кашлюка, дифтерії, правця, Хіб-інфекції і гепатиту В. Якщо у наявності немає наступних доз вакцини того самого виробника, можна використовувати вакцину іншого виробника.


Чи важливо, у якій країні було вироблено вакцину?

Важливо, щоб дитина була захищена від хвороби, від якої вона може постраждати чи навіть померти. Усі вакцини, що використовуються в Україні на момент складання брошури,  давно і широко застосовуються у світі. Профіль їхньої безпеки й ефективності підтверджений масштабним досвідом застосування в інших країнах. Кожна серія вакцин, незалежно від виробника, проходить сертифікацію і лабораторний контроль в Україні.

ЕФЕКТИВНІСТЬ І БЕЗПЕЧНІСТЬ ВАКЦИН

До складу вакцини можуть входити наступні компоненти:

• Антиген — основний компонент вакцини, до якого виробляється імунітет проти конкретного захворювання.

• Ад’юванти — речовини, що дозволяють посилити імунну відповідь на введену вакцину.

• Консерванти і стабілізатори — речовини, необхідні для збереження якостей вакцини.

• Вода для ін’єкцій або фізіологічний розчин.

Усі зазначені компоненти вакцини добре вивчені, ввдяться в організм у невеликій кількості та безпечні.



Які типи вакцин існують?

Вакцини відрізняються залежно від підходу до виробництва і типу антигену.

Відрізняють вакцини:

• що містять живі ослаблені віруси чи бактерії (наприклад, у вакцинах від поліомієліту, кору, крас-

нухи, паротиту, туберкульозу, жовтої лихоманки).  „Живі” вакцини з ослабленим збудником хвороби  „відтворюють” в організмі інфекцію без розвитку захворювання, формуючи таким чином імунітет проти інфекції.

• що не містять живих вірусів і бактерій. До складу таких вакцин входять убиті високою температурою або хімічним шляхом віруси і бактерії (як у вакцинах від кашлюка, поліомієліту) чи окремі частинки вірусів або бактерій, їхніх продуктів (як у вакцинах проти Хіб-інфекції, сучасних вакцинах проти кашлюка, гепатиту В).

Окремі частинки вірусів, бактерій або їхніх продуктів для другого типу вакцин можна отримати:

• шляхом виділення з вірусу або бактерії;

• методами генної інженерії — за допомогою нешкідливого мікроорганізму (наприклад, антиген для вакцини проти гепатиту отримують за допомогою звичайних хлібопекарських дріжджів, які виробляють його);

• у процесі знешкодження (інактивування) токсинів, які виробляються збудником (так, до складу вакцини від дифтерії входить дифтерійний анатоксин — знешкоджений токсин збудника дифтерії). Анатоксини не містять бактерій, збудників хвороби.

Проти одних і тих самих інфекцій можуть виготовлятися різні вакцини. Так, проти поліомієліту є інактивована вакцина, котра вводиться у вигляді уколу (ін’єкційна), і „жива” вакцина, яка дається у вигляді крапель у рот (оральна).

Також вакцини можуть бути однокомпонентними (якщо створюють імунітет тільки проти однієї інфекції) і комбінованими (які створюють імунітет проти двох і більше інфекцій, що дозволяє зменшити кількість ін’єкцій і візитів до лікаря).


Що таке ефективність вакцини?

Ефективність вакцини — це її здатність захистити людину від захворювання, проти якого вона вводиться. Той, хто отримав щеплення, у 95 випадках зі 100 не захворіє навіть при прямому контакті з інфекціями, вакцинацію проти яких він зробив.

Ефективність вакцини залежить від наступних факторів:

• температурний режим транспортування і зберігання;

• правильність введення;

• дотримання курсу вакцинації усіма необхідними дозами згідно з  календарем;

• індивідуальні особливості організму;

• стан здоров’я людини (у людей з глибокою імуносупресією імунітет може не вироблятися).

У дуже невеликої кількості людей імунітет після вакцинації не сформується. Такі люди можуть розраховувати лише на колективний імунітет, а за його відсутності наражаються на високий ризик захворіти.



Скільки доз вакцини повинна отримати дитина для захисту від інфекції?

Для створення захисту проти кожного інфекційного захворювання розроблена відповідна схема вакцинації. Щоб виробити у дитини імунітет проти гепатиту В, необхідно ввести їй 3 дози вакцини, проти дифтерії і правця — більше 4 доз, проти кору, паротиту і краснухи — 2 дози.



На який період щеплення  формує імунітет проти інфекцій?

При вакцинації проти одних інфекцій формується довічний імунітет, наприклад, після введення 2 доз вакцини проти кору, паротиту, краснухи. Імунітет проти дифтерії, правця і кашлюка зберігається впродовж 7–10 років. З цієї причини необхідне повторне введення вакцин проти цих захворювань — ревакцинація. Дорослим кожні 10 років необхідна ревакцинація проти правця та дифтерії. У деяких країнах дорослих також вакцинують проти кашлюка.



Навіщо вакцини повинні зберігатися при певній температурі?

Порушення температурного режиму зберігання і транспортування вакцини знижує її ефективність — тобто вакцина може не подіяти. Вакцини необхідно транспортувати і зберігати при дотриманні певного температурного режиму (для цього використовуються спеціально обладнані машини, холодильники, холодові склади, сумки-холодильники).

Температурний режим для різних вакцин значно відрізняється. Наприклад, одні вакцини заморожувати можна, а інші — категорично ні. Є вакцини, що втрачають свою активність від перегрівання. Деякі вакцини після їх заморожування можуть викликати сильні місцеві реакції.



Що таке безпечність вакцини?

Безпечність вакцини визначається тим, наскільки часто вона може викликати тяжкі реакції. Реакція на вакцину — це зміна стану здоров’я, пов’язана з властивостями самої вакцини, тобто з її компонентами (консервантом, стабілізатором, ад’ювантом, збудником хвороби — живим чи вбитим). Не всі зміни у стані дитини після вакцинації є реакціями на вакцину. Частіше порушення здоров’я пов’язані із захворюваннями, що збіглись у часі в період після вакцинації. При будь-кому погіршенні стану дитини після вакцинації її має оглянути лікар. Наприклад, дитина у день вакцинації підхопила грип або іншу вірусну інфекцію у черзі в дитячій поліклініці. Протягом наступних кількох днів у неї з’являться симптоми ГРВІ, але таке погіршення здоров’я настане незалежно від зробленого напередодні щеплення.



Які реакції можуть виникнути після вакцинації?

Реакції можуть бути двох типів:

• місцеві (почервоніння, підпухлість чи болісне відчуття у місці ін’єкції) або  легкі загальні (підвищення температури тіла, висип після введення „живої” вакцини проти кору, паротиту, краснухи). Ці реакції минають самостійно за кілька діб.

• тяжкі — виникають вкрай рідко. Наприклад, анафілактичний шок — тяжка алергічна реакція, яка може проявитись у перші 30 хвилин після введення вакцини в одному випадку на мільйон введених доз. При анафілактичному шоку необхідна правильно і вчасно надана медична допомога.

Запаморочення, нудота і навіть непритомність у підлітків та іноді у дорослих можуть бути викликані страхом перед уколом.



Як перевіряється безпечність вакцин?

Вакцини проходять ретельні дослідження на предмет безпечності та ефективності.

Дослідження кожної вакцини триває близько 12 років — від ідеї її створення до того моменту, коли препарат ліцензують і випускають на ринок. Спочатку препарати-кандидати у вакцини випробовують на тваринах. Коли отримано надійні дані про безпечність вакцин, розробники переходять до випробування за участі добровольців. Клінічні випробування вакцин проводяться за стандартними міжнародними протоколами. Національний орган контролю країни-виробника ліцензує вакцину.

У процесі виробництва здійснюється контроль якості кожного етапу виробництва, а потім — контроль якості кожної серії вакцини. Навіть після того, як вакцина отримала ліцензію, її зареєстрували і почали використовувати в тій чи іншій країні, контроль за її якістю і безпечністю не припиняється. Контроль безпеки вакцин забезпечується постмаркетинговими дослідженнями. В процесі цих досліджень збирають інформацію про всі випадки легких і тяжких реакцій. Якщо виникають серйозні сумніви що до безпечності конкретної вакцини чи цілої партії, її використання негайно припиняється до з’ясування причин інциденту.


Хто контролює якість вакцин в Україні?

Якість вакцин контролюється Міністерством охорони здоров’я України. Кожна серія вакцин проходить лабораторний контроль і сертифікацію.